Мої діти до другої години ночі самостійно вивчали біографії гетьманів та видатних осіб української та польської історії, розбиралися в законах геральдики та картинах Білокур і Приймаченко, слухали і дивилися полонез та краков’як та ще багато-багато чого цікавого. Але найдивнішим у всій цій історії було те, що робили вони це з величезним задоволенням та без будь-якого тиску з боку батьків чи вчителів. В чому секрет? У конкретній меті, яку вони бачили перед собою – поїздка до Хмельницького на 2 етап конкурсу «Європа – це ми!».
24 листопада п’ятеро десятикласників мали чудову нагоду побачити інших та показати себе. Змагання серед одинадцяти команд області проходило у обласному академічному театрі ляльок. Конкурс був організований Хмельницьким інформаційно-консультаційним центром Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща). Цей захід мені хотілося б назвати святом для дітей, незважаючи на величезну психологічну напругу серед учасників бліц-турніру. Організатори змагань приклали максимум зусиль, щоб діти не лише показали свої знання, а і отримали максимум задоволення від музики, танців, якими були заповнені перерви між турнірами.
Шкода, що поїздка до Польщі дісталася не нашій команді, але ми здобули чудовий досвід, а головне – бажання пробувати свої сили у чомусь новому, незвичному. Маленькі подарунки від польської сторони, обід у ресторані, екскурсія містом, хороша атмосфера і живе щире спілкування з однолітками залишили лише приємні враження у наших дітей. Хочеться подякувати керівництву освіти, яке знайшло можливість забезпечити учасників змагань транспортом, що теж зіграло важливу роль у створенні комфорту та дітей та керівників групи.
Я переконана, що варто давати можливість дітям проявляти себе і тим самим стимулювати їх до самонавчання та самовдосконалення.
