Працелюбність і бажання

     Варто повірити у власні сили і у вас все вийде. Під час роботи з дітьми багато раз переконувалась, що хороша спадковість - ще не все. Кажуть «здібна» дитина, але на певному етапі вона втрачає інтерес до навчання: чи то занадто легко все давалось, чи переоцінює уже досягнуте нею. А поряд існує інший тип дітей на яких варто звернути увагу в першу чергу вчителю, а потім і батькам. Я називаю таких дітей «бджілка». Це діти з досить посереднім рівнем розвитку і можливостями, але з величезним бажанням довести всім оточуючим і, мабуть, самим собі, що вони чогось варті. Якщо повірити в них і прикласти максимум зусиль ви будете приємно здивовані. Саме основне дати хороший поштовх такий дитині. Допомогти спочатку і далі вона як машина буде лише набирати обертів. Я отримую моральну насолоду, коли бачу перші результаті праці з такими дітьми.
     Ми дорослі, так само як і діти прагнемо підтримки і похвали. Хороше слово начальника чи дружини – чудовий стимул проявити себе з кращої сторони і в наступний раз. Мені не зустрічались ще люди, які б прагнули краще працювати після догани чи публічного приниження. Кожен з нас має бути тонким психологом і тактовним педагогом.

Засіваймо та плекаймо

     Виховний процес дуже схожий на роботу в полі. Щоб отримати гарний врожай і в першому і у другому випадку треба дуже добре «попотіти». Зерно кинуте у непідготовлену землю не дасть навіть сходів. Це марна праця. Спочатку потрібно підготувати землю, посіяти зерно, а потім кожен день за ним доглядати: полоти бур’яни, поливати, підгортати, і лише через певний час можна сподіватися на врожай. Точно так і у вихованні дитини. Ми засіваємо оті зернинки людяності, доброти, щедрості, чесності, але досить часто забуваємо в продовж тривалого часу підживлювати його аж до поки ці паростки зміцніють і зможуть самостійно протистояти і не ламатися під життєвими вітрами і навіть штормами.
     Ніколи і ніщо не замінить живого спілкування з дитиною. Садочок, школа, вулиця безперечно відіграють певну роль у вихованні, але має бути родина. Сім’я – це основа основ. Це не пусті слова. Для мене дитина як дзеркало своєї сім’ї. Лише приклад мами чи тата, підтриманий грамотним вчителем і будуть тим хорошим доглядом за тендітними паростками в дитячій душі.

Людська сутність

     Досить часто маленькі буденні дрібниці нам здаються надважливими. Ми годинами вибираємо сукню чи колір шпалер, страви на святковий обід чи квіти. А чи варто? Звичайно, до будь якої дрібниці потрібно відноситись серйозно, але не фанатично! Проходить декілька днів і ми забуваємо про нову сукню і зовсім не помічаємо, які у вітальні шпалери.     Залишаються лише зіпсовані стосунки чи спалені нерви тоді, коли ми це робили.
     Я для себе дотримуюсь правила - у  всьому має бути «золота середина», або «розумна міра», як кажуть старі люди. Часто і у стосунках між людьми виникають непорозуміння через надмірну вимогливість, прискіпливість до дрібниць. Коли ви починаєте нервувати через розбиту дитиною улюблену вазу чи зіпсовану праску подумки порахуйте до десяти. А потім голосно скажіть «Це лише річ». Варто для себе мати власні пояснення будь яких «життєвих неприємностей», які допоможуть зняти нервове напруження в перші хвилини і продовжити вам життя.

Правила виховання

З покоління в покоління передавалась людська мудрість сформульована у прислів’ях та приказках. Я захоплююсь їх змістовністю та лаконічністю. Всі свої основні принципи у виховній роботі я можу висловити за допомогою саме народних прислів’їв.

1. Ніколи не кажи «не вмію», а завжди кажи «навчусь».
   Я всіма доступними мене засобами намагаюсь вселити в кожну дитину віру у власні сили. Психологи переконують, щоб досягти успіху потрібно лише вірити у власну перемогу. Саме віра у самого себе необхідна складова успішної людини.
2. Вчи дитину без людей.
   Немає нічого ганебнішого чим публічне приниження. Воно може мати різноманітні форми та зміст, але приниження залишається приниженням, якби ми його не називали: зауваження, виховна бесіда, психологічна робота і т.ін. Достукатись до серця маленької (і дорослої) людини, можна лише тихенько підійшовши, поклавши руку на плече та попросивши дозволу зайти в іі душу. Публічними ефективні лише страти, а щира повчальна бесіда має бути один на один.
3. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
   Крик, агресія, злість породжує лише більшу злість та агресію. часто приховану. Я називаю це «закон бумеранга». Будь - яку надскладну ситуацію за декілька секунд можна звести нанівець посміхнувшись  говорити та сказавши: «Так, у нас є певні проблеми, але давай постараємось спокійно з ними розібратись». Вислухати, постаратись зрозуміти, ось чого зараз так не вистачає ні дітям ні дорослим. У нас зараз не брак часу. а брак уважності і такту.
4. Краще один раз побачити, чим десять раз почути.
   Ми навчились гарно говорити, але досить часто наші слова і реальні справи – це дві протилежності. Конкретна справа говорить саме за себе. 
5. Поки не упріти, доти не уміти.
   Необхідно навчити дитину не лише розпочати справу, а  і, незважаючи на труднощі, її завершити. Ніщо не дає такого повного задоволення, як відчуття виконаного обов’язку, або просто роботи.
6. Крапля продовбує камінь не силою, а частим падінням.
   Потрібно бачити чітку мету і цілеспрямовано іти до неї. Добро, порядність, вихованість, моральність, патріотизм і т.ін. в усі віки залишались самі собою. Кожне слово, вчинок повинні бути спрямовані на досягнення поставленої мети.

Правила життя

     Кожна людина має власні погляди та переконання і, мабуть, кожен переконаний саме у власній правоті. У мене за плечима уже майже 24 роки педагогічної роботи. Сьогодні визріла потреба поділитись власними поглядами та переконаннями у моїй правоті. 

     Хтось з мудреців сказав, що виховувати - то велика майстерність, а я додам, що жити - то велика майстерність. У мене є декілька власних правил життя. 

     Перш ніш виховувати когось, потрібно самому бути переконаним в тому, що ти говориш та робиш, повчаючи інших. Отже перше моє правило - живи сам так, щоб тобі не було соромно повчати інших, щоб ти мав моральне право роботи це.

     Я знаю,що немає ідеальних людей і мені дуже далеко до досконалості, але, в крайньому разі, я намагаюсь жити так,  щоб не завдавати іншим шкоди. Звідси випливає моє друге правило - не можеш або не хочеш зробити щось добре, то не роби шкоди іншим.

     Будь - яка робота має сенс, якщо вона цілеспрямована, систематична і буде завершена. Погодьтеся, для чого починати будувати дім, якщо ви не плануєте його завершувати. Це моє трете життєве правило - маючи певні принципи дотримуйся їх все життя. Ти повинен чітко для себе визначити: що ти "будуєш", як ти "будуєш" і для чого ти "будуєш". 

     Звичайно, людина дорослішає і до певних речей приходить з часом, щось видозмінюється, але це лише відтінки якось одного кольору.

Починаю цей блог напередодні дня народження мого чоловіка. З його допомогою і з його легкої руки.