Покарання дітей чи покарання батьків?

- Чи варто карати дітей за провину?
- Так. Варто.
     Я стверджую це з впевненістю, але… Варто завжди пам’ятати, що діти, як і дорослі, по-різному реагують на зауваження. З практики можу сказати, що є частина дітей, яким необхідний постійний контроль з боку старших та досить часті зауваження і «корекція» поведінки. Іншій дитині досить одного слова дорослого, сказаного у  приглушених тонах. Зауважте, не крик, а сказаного спокійніше, навіть, ніж зазвичай. А є діти, яким навіть і не варто пояснювати, що вони зробили щось не так, такі діти самі дуже сильно переживають свою провину. Кожен батько чи вчитель повинен завжди бути хорошим психологом і розуміти з яким саме типом дитини він має справу. Наша мета не покарати дитину за провину, а домогтися усвідомлення своєї помилки і уникнути її повторення.
     Я категоричний противник крику , а тим паче будь яких фізичних покарань. Якщо ви вдаєтеся до такого методу виховання, ви підтверджуєте свою безпорадність. Своє бачення та основні принципи виховання я уже викладала. Мене дуже дивує, коли я чую від батьків: «Він (вона) мене не слухає»,або щось в такому роді. А де ви були раніше? Як ви до цього допустили?
     Дитина не солдат, який має виконувати ваші накази. Це людина з власними думками, переживаннями та бажаннями. Але ніколи не забувайте, що з першого дня саме ви формуєте ці думки, переживання та бажання. І якщо виникають проблеми у вихованні, то саме ви несете першу і основну відповідальність за свою «роботу».