Робота та задоволення

     На днях відбулася зустріч випускників 2005 року. Наведу довідку, щоб ви мали уявлення про цей випуск. В класі було 27 учнів (6 дівчат, решта хлопці). Я була класним керівником у них лише у 10 -11 класах. Діти мали середній рівень знань і масу «енергії та задумів». Вчителі було не в захваті від цих учнів, але знаєте, що відрізняло їх від теперішніх випускників? Вони були не байдужі до чужого горя, вміли співчувати та підтримати, у них не було агресивності. Мені, як класному керівнику, було досить легко працювати з ними. І, як не дивно, опорою завжди були оті «важкі» підлітки. Я була дуже здивована, коли дізналася, що більшість з них здобула, або ще здобуває вищу освіту. Всі  працюють, щоб забезпечити родину, будують кар’єру та плани на майбутнє.
     Я часто замислююсь, чому з кожним роком все важче і важче працювати у школі? Держава не дбає  про престижність професії вчителя, батьки байдуже відносяться і до школи і до виконання своїх обов’язків, наші діти міняються і то не в кращий бік – все це існує попри наше бажання, але має бути вихід. Робота, яка не приносить а ні матеріального, а ні морального задоволення не має сенсу!
     По-моєму, причина багатьох негараздів в нас самих. Не варто намагатися змінити систему в цілому, потрібно змінитися кожному з нас окремо. Вчитель не має морального права формально ставитися до своєї роботи. Кажуть, що помилки лікарів видно відразу, а вчительські – через певний час. Ми зобов’язані лікувати дитячі душі, щоб в майбутньому виросли здорові громадяни.
     Потрібно небагато – не просто слухати дитину, а намагатися її почути. Зовсім не кожен може осилити складні навчальні предмети, але у  кожному варто посіяти зерно людяності, доброти та справедливості.

Закриття мовного табору

    Сьогодні відбулося свято закриття мовного табору. Діти висловили свої думки про заходи, які були їм запропоновані. Відзначили волонтерів, чия праця їм найбільше сподобалася.
     На святковому дитячому концерті лунали пісні, вірші, гуморески. Дівчатка реалізували свою мрію і створили власний танець, який дуже сподобався глядачам.
     Аналізуючи проведену трьохтижневу роботу можна стверджувати, що проведення таких таборів є доцільним. Хоча варто додати, що оптимальна тривалість, на мою думку, має бути два тижні. В роботі нашого табору ми залучили 12 волонтерів і кожен затратив досить багато часу на підготовку заходів. Перефразую класиків «краще менше та краще».
     Плануючи проведення в майбутньому такого табору варто зважити на місце його розташування. Оптимальним варіантом було б використання базових оздоровчих таборів з необхідними приміщеннями та базою, адже школа у дітей асоціюється з уроками, а не з оздоровленням та розвагами.
     Ще одною важливою складовою у роботі такого табору має стати волонтер та вихователь. Не всі, хто володіє іноземною , мовою може працювати з дітьми. Протягом навчального року варто подумати над підбором волонтерів та їх навчанням. Матеріали для занять можна елементарно знайти в Інтернеті, але у людини мають бути основи знань з педагогіки, психології, а основне, бажання працювати з дітьми.

Мовний табір. Пісенна країна

     Наша країна славиться чудовими співочими голосами. Ми вміємо та любимо співати. Ще зовсім недавно, декілька десятків років назад стомлені важкою фізичною працею люди поверталися додому з піснею. Вечір на селі розпочинався і закінчувався  імпровізованими «співочими змаганнями» між гуртами. Так молодь проводила своє дозвілля. Скажете, це вже не актуально. А шкода! Якщо нам вдасться відродити забуті народні традиції, звичайно у новому форматі, то ми зможемо відродити і духовність.
     Тема нашого дня «Я – пісняр». Волонтери (Солов'янова Н.О., Остахова Т.М.) створили маленьку співочу республіку. З самого ранку лунали чарівні голоси Квітки Цисик та Марії Матвієнко, Ярослава Яремчука та Піккардійської Терції.
     Діти мали можливість спробувати свої сили у хоровому співі, розучуючи народні пісні. В перервах між співочими баталіями дуже доречними були конкурси та кросворди на пісенну тематику.
     Порівнюючи народні українські та шотландські пісні, хоровий спів, діти дійшли висновку, що у кожного народу є щось своє особливе, але прагнення до свободи та незалежності – це те, що об’єднує нас.
     Якщо після сьогоднішнього дня хоча б у одної дитини з’явиться бажання послухати українську пісню замість «попси», значить наш захід пройшов недаремно.

Мовний табір. Символи та символіка

     Кожен з нас знає, що державними символами України є синьо-жовтий прапор та герб. Серед народних символів назвемо: калина, верба. Хтось додасть, що сало та вареники теж є символами нашої держави.  Коли з останніми все зрозуміло  (це те, що росте, або їдять люди), то пояснити походження кольорів прапора або знаки на малому гербі зможуть одиниці. Тема дня вибрана невипадково «Я -геральдист», адже ми повинні познайомитися хоча б з основними принципами науки про герби.
     Волонтери (Дерещук Н.М., Шевчук Л.М.) в ігровій формі здійснили екскурс в минуле, розкриваючи основні теорії виникнення гербів та прапорів. Діти самостійно вибрали найбільш поширені зображення тварин, рослин, предметів, що зустрічаються на сучасних державних символах. Дуже цікавим був процес створення спільної презентації «Історія Англії та квіти». Повністю реалізувати свою фантазію діти змогли під час роботи над створенням та захистом власних проектів «Мій родинний герб».
     Навчання, як і виховання, безперервний та безкінечний процес. Варто показати дитині, що існує безліч цікавої інформації і бажання постійно дізнаватись щось нове має стати звичайною потребою будь-якої цивілізованої людини.
 

Мовний табір. Картинна галерея

     Найголовніша новина – повернення до цивілізації. Нам увімкнули електроенергію!
     Сьогодні діти мали можливість не тільки смакувати гарячі страви у шкільній їдальні, а і вибрати справу за своїми уподобаннями. Один з волонтерів (Морозов Б.С.) організував майстер – клас з рукоділля: вишивка бісером, в’язання, ліплення, малювання. Вибирай, що тобі до душі. Інший волонтер (Солов’янова Н.О.) повела дітей залами національної галереї у Лондоні, «умовно», звичайно, адже тема дня була «Я – мистецтвознавець».
     Презентація, яку підготувала наш волонтер, ознайомила дітей з творчістю відомих британських митців. Цікавим продовженням мистецького екскурсу була фотовиставка репродукцій творів Т.Г.Шевченка Національного музею у Києві.
     Завдяки роботі наших волонтерів, діти змогли відчути атмосферу, що зазвичай панує у картинних галереях та музеях.

Мовний табір. Фотоподорож по Європі

     Стихія, яка пройшлася нашою територією, внесла корективи і в роботу мовного табору. Ми залишилися без світла, а, отже, і без обіду. Шкода, бо ми також не змогли подивитися відео, яке підготували нам волонтери.
     Це ще раз підтверджує теорію, що не завжди буде так, як ти плануєш. Досить часто потрібно вміти пристосовуватися до обставин, які склалися, незалежно від наших бажань та сподівань.
     Тема дня була «Я – мандрівник». Волонтери підготували матеріали, які ближче познайомили дітей з архітектурними пам’ятками європейських країн. Фотоколаж, який включав в себе найвищі та найкумедніші споруди, по-справжньому зацікавив дітей. Вони також взяли участь у грі «Чи знаєш ти, що?». За певний час кожен з учасників міг більш детально ознайомитися з теоретичним матеріалом про одне з цікавих туристичних місць Європи і презентувати його іншим, уже у якості гіда. Такий захист презентацій був дуже цікавий та повчальний.
     Вчитися тримати увагу аудиторії та лаконічно викладати свої думки корисно не лише дітям, а навіть дорослим.

Мовний табір. Стильний день.

     Підбіг до завершення другий тиждень мовного тобору. Після проведеного опитування серед дітей ми вже зробили певні висновки. Якийсь день був більш вдалим, якийсь  менш, але, вцілому,  діти задоволені.
     Сьогодні у нас був "Я - стиліст". Тема, яка давала можливість волонтерам розгулятися з фантазією і вони цим шансом скористалися. Це була не просто розмова про одяг, а організувалася ціла студія дизайнерів, які прагнули створити власний стиль у одязі. Щоб щось створити, потрібно познайомитися зі світовими модними тенденціями. Діти серйозно підійшли до цього питання. Вони переглянули відео про історію українського національного костюму, його особливості у різних регіонах. Взяли участь у вікторині, пригадуючи щойно почуті автентичні українські назви елементів жіночого та чоловічого одягу. Не кожен дорослий впорався б з таким завданням. Вони також проявили художні здібності, адже повинні були проктично попрацювати з напівготовими ескізами одягу. Для мене особисто була цікавою інформація про значення кольорів та коли і з якої нагоди варто одягати той чи інший колір.
     Команди створили модний журнал та колекцію власного одягу. І все це лише за один день. Хіба це не варте похвали? Молодці! Діти навчалися розважаючись. Дорослі підготували багато роздаткового та ілюстративного матеріалу. Проведення кожного такого дня - це досить тривала і серйозна підготовка, що потребує певних матеріальних затрат. Компенсуються вони дитячою вдячністю та щирістю.

Мовний табір. Йдемо до театру.

     Дітям, як і нам, дорослим, необхідно вчитися контролювати свої емоції. А чи вміємо ми їх виражати?  «Життя - це гра, а ми в ній актори». Вислів, який відомий нам всім, і заперечити його неможливо. Ролі у кожного різні, але водночас схожі: «учня», «мами». «керівника», «доньки» та ін. На мою думку, якби ми навчилися «правильно» грати свою роль, коректно виражати свої емоції, то не було ані образ, ані суперечок.
     Сьогодні ми спробували навчити наших дітей таким простим речам, як вираження людських почуттів у різних життєвих ситуаціях. Думаєте це просто? Звичайно, ми не претендуємо на роль Станіславського, але так як відвідувати театр ми не можемо, тому виходимо із власних можливостей.
     Тема нашого дня «Я – актор». Волонтери (Мороз Б.С. та Поплавська Т.А. ) намагалися перенести наших вихованців до театру, відчути себе на сцені. Створити атмосферу театральних підмостків їм допомагали  музика,  грим та імпровізовані костюми.  Звична Червона Шапочка та Вовк, Троє поросят і Дюймовочка, але зовсім незвична гра. Діти говорили іноземною мовою при цьому виражаючи свої емоції і своє бачення казки. Наш Вовк подарував квіти Червоній шапочці. Це краще ніж її з'їсти!
     Сьогодні діти мали ще одну хорошу нагоду проявити себе, бути розкутими, але пам’ятати про вихованість , добро та зло.

Мовний табір.У світі книг.

     Ми часто нарікаємо на те, що сучасні діти мало читають, або і взагалі не товаришують з художньою книгою. Хто винен? Так ми ж самі. Батьки не читають маленьким діткам казки, а вчителі не вміють заінтригувати, зацікавити.
     Я впевнена, що після сьогоднішн

ього заняття з волонтерами (Артерчук Т.М. та Хоманець  Н. В.) нашим дітям захочеться перечитати А. Конан Дойля. Кожен з наших вихованців спробував себе у ролі знаменитого Шерлока Холмса. Тема дня була "Я - інтелектуал". Зовсім нелегко було розпізнати вміст 20 склянок, на перший погляд з майже однаковим вмістом, віднайти господаря речей у чорній скринці, прочитати закодоване повідомлення, показати жестами літературного героя, затанцювати та намалювати, а все заради того, щоб стати кращим детективом.
     Нам варто знайомити з цікавими героями книг цікавим способом, тому що просто процитувати чи подивитись фільм сучасним дітям вже не актуально.Вмикайте фантазію і ведіть дітей у чарівний світ книг.

Мовний табір. Мистецький день.

     Кожному з нас випадала нагода хоч раз  поспостерігати за маленькими дітьми. Чим вони люблять займатися? В більшості випадків,  майструвати щось з іграшок або малювати. Чому? Дитина хоче бачити результат своєї праці: побудований будиночок, або намальований малюнок, те, що вона зможе показати комусь. Вчити вірші, розв’язувати складні задачі чи вчити незрозумілі слова – це досить нудно і з дуже далекою перспективою. Лише в майбутньому можна буде побачити результат, через це нам варто змінювати форми і  методи навчання.
     У нашому таборі кожен день підтверджує , що так дітям навчатися краще і легше. Взагалі, навчати молодших школярів іноземним мовам, на мою думку, потрібно через звичні їм ігри: майстрування, малювання, ліплення та ін. Наприклад, дитина на занятті буде малювати веселку, при цьому, непомітно для себе, вивчаючи основні відтінки кольорів.
     Тема нашого сьогоднішнього дня «Я – художник». Мета волонтерів (Ковальчук Н.Ю. та Устюшкіної Т.В.) вчити дітей бачити красу, що нас оточує. Учні познайомилися з  творчістю Катерини Приймаченко, здійснили віртуальну подорож  відомими картинними галереями. Вони також мали можливість творити самостійно: закінчити картину, підібрати потрібний колір, зобразити свій настрій. Спробували свої сили у розгадуванні кросворду. Варто пам’ятати, що всі заняття проводяться англійською та німецькою мовами. Навіть звичний для нас конкурс малюнків на асфальті вартий уваги, адже  дитина розповідала про нього іноземною.
     Варто пам’ятати, що літо – час відпочинку , але не байдикування.  Варто навчитися поєднувати приємне і корисне.

Мовний табір. Другий тиждень.

     Пройшов перший тиждень таборування. Він був багатий на події та враження. Анкетування, проведене серед дітей, виявило найбільш вдалі проекти. Але підсумки підводити ще зарано – попереду ще 2 тижні копіткої роботи.
     Тема сьогоднішнього дня «Я – історик». Не секрет, що ми, українці, не знаємо своєї історії. Несправедливо забуті історичні постаті та події, якими ми маємо пишатися. Велика історія твориться і в наш час. Потрібно нам самим цікавитися та вивчати і розповідати дітям. Пам’ятаючи минуле, цінуючи сьогодення, ми будемо мати майбутнє.
     Волонтери (Лютовська В.О.. Ковтонюк Т.М.) зібрали досить багато цікавого і корисного матеріалу і з великим ентузіазмом провели сьогоднішній день. Діти мали змогу скласти пазли на історичну тематику, розгадати ребуси та кросворди, віртуально подорожувати по Запорізькій Січі. Це було цікаво і повчально. Звичайно, для того, щоб пройшов такий день, волонтер повинен потратити десятки годин для підготовки. Але коли по закінченні заняття діти просять приїздити до них ще, це того варте.