Шкільний театр

 

     Як зробити так, щоб навчання у дитини викликало позитивні емоції? Все дуже просто. Цей процес має бути цікавим, невимушеним та мати конкретний результат. Дитині варто давати можливість демонструвати свої здобутки, показувати свої маленькі досягнення. Це ніби нескінченні сходинки. Коли дитина стає на перший щабель, у неї з'являється бажання рухатися вперед до чогось нового.
     Сьогодні першою сходинкою у вивченні англійської для п'ятикласників стала інсценізація казки "The 12 Months". Маленька вередлива принцеса, мудрий професор, 12 місяців на цілу годину забули, що розмовляють англійською, а прагнули якомога краще затанцювати, зробити реверанс і сподобатися глядачам. Маленькі актори дуже хвилювалися, але отримали масу позитивних емоцій. Вони продемонстрували результат своєї багатомісячної праці. Найвищою оцінкою для них були оплески глядачів та обійми рідних.
    Я переконана, що фрази, вивчені дітьми, залишаться в пам'яті надовго, а найголовніше, їм сподобався процес навчання, і ми з величезним задоволенням будемо підніматись на наступну сходинку.

Англійська без проблем

     Будь яка професія має свої особливості, але вчитель іноземної, на мою думку, людина, яка повинна вчитися все своє життя. Зупинившись на хвилинку, ти відстанеш назавжди. Кожен день нам зустрічаються нові слова чи фрази, з’являється  щось новеньке у методиці викладання предмету. Як підготувати себе до сертифікації, як бути впевненим у знаннях дитини на ЗНО?
     Легко навчати, якщо ти сам навчаєшся, легко переконати когось, якщо ти сам віриш у те, в чому переконуєш інших. Роби сам і привчи дитину дотримуватись декількох простих правил:

1. Постійно читай.
   ( Будь який доступний та цікавий для вас текст іноземною мовою: книга, вірш, прислів’я, комікси і т.д. заставить постійно працювати вашу зорову пам’ять)
2. Регулярно слухай мову.
   (Знайди канал з цікавою для тебе інформацію, або переглядай англомовні відео. Розважальні ток-шоу, музичні кліпи з роздрукованими текстами пісень і т.д.)
3. Спілкуйся іноземною.
   (Використовуй будь-яку нагоду поспілкуватися іноземною. Доречно підписатися на навчальні курси, які ведуть носії мови. Лише практика позбавить вас від психологічного бар’єру та підвищить ваш рівень володіння мовою)

Школа для батьків

     Скільки людей – стільки й смаків та уподобань. У нас різні погляди на манеру одягатися та харчуватися, як  проводити свій вільний час та багато чого іншого. Але об’єднує всіх нас прагнення кращого майбутнього для наших дітей. Кожен адекватний батько і мати мріє побачити свою дитину здоровою, щасливою та успішною. А чи все ми робимо для цього? Коли у нас проблеми зі здоров’ям, ми поспішаємо до лікаря і дотримуємось його рекомендацій. Ми звертаємося до механіка, коли зламалося авто. Мало хто з нас ризикне самостійно підстригтися, бо зробити це якісно може лише майстер. А чому ж порадити вчителя ми ставимо під сумнів? Ми не лише обговорюємо і знаходимо масу недоліків у роботі вчителя, а і робимо це у присутності дитини, чим зводимо нанівець всю роботу педагога.
     Сучасна школа потребує кардинальних змін у самому підході до освіти. Варто вчити не лише учнів, а і батьків. Моя мрія - організувати «батьківську школу». Кому це потрібно? Я впевнена, що багатьом, якщо не всім. Всі хоч раз спостерігали, з яким хвилюванням батьки віддають своє «чадо» в перший клас, скільки запитань і проблем. З кожним наступним класом  батьківський інтерес до школи зменшується, але кількість запитань і проблем ніде не зникає. Вони лише переходять у іншу площину. Саме через це у старших класах ми маємо підліткову злочинність, насильство та багато іншого, що можна було б уникнути, якби професійно запобігли або вчасно розпізнали ознаки «захворювання».
     Варто організовувати не окремі семінари та зустрічі, а повноцінну школу для батьків. Розумно спланувавши та  об’єднавши зусилля ми зможемо дати нашим дітям набагато більше, чим просто якісні знання.

Навчаємо і навчаємось

     Можна сидіти і скаржитися на всілякі негаразди, а можна робити маленькі корисні справи в міру своїх сил. Сьогоднішній день не пройшов даремно. Я відвідала чудовий семінар у Полянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У нас є маленькі школи з "великими" вчителями - Артерчук Т.М. (Поляни) та Солов'янова Н.О. (Вовківці). Саме ці два вчителі  провели  сьогодні гарний урок та практичне заняття зі своїми колегами.
     "Вчитися ніколи не пізно". Цей вислів відомий усім, і нас, вчителів, він стосується безпосередньо. Сьогодні ми всі навчалися новим формам роботи при підготовці дітей до ЗНО. Учасники семінару познайомитися з методичними новинками опрацювання автентичних та адаптованих англомовних текстів. Молоді педагоги провели титанічну підготовчу роботу і отримали гарний результат. Заняття пройшло на високому рівні. Я пишаюся своїми колегами і заздрю дітям, яких вони навчають.
     Сьогоднішня зустріч в черговий раз продемонструвала, що у нас є хороші фахівці, які вміють і хочуть працювати. Варто ставити перед собою все нові і нові завдання та наполегливо йти до мети, адже навколо нас ще так багато цікавого.

Приємне навчання

     

    Мої діти до другої години ночі самостійно вивчали біографії гетьманів та видатних осіб української та польської історії, розбиралися в законах геральдики та картинах Білокур і Приймаченко, слухали і дивилися полонез  та краков’як та ще багато-багато чого цікавого. Але найдивнішим у всій цій історії було те, що робили вони це з величезним задоволенням та без будь-якого тиску з боку батьків чи вчителів. В чому секрет? У конкретній меті, яку вони бачили перед собою – поїздка до Хмельницького на 2 етап конкурсу «Європа – це ми!».
     24 листопада  п’ятеро десятикласників мали чудову нагоду побачити інших та показати себе. Змагання серед одинадцяти команд області проходило у обласному академічному театрі ляльок. Конкурс був організований Хмельницьким інформаційно-консультаційним центром Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща). Цей захід мені хотілося б назвати святом для дітей, незважаючи на величезну психологічну напругу серед учасників бліц-турніру. Організатори змагань приклали максимум зусиль, щоб діти не лише показали свої знання, а і отримали максимум задоволення від музики, танців, якими були заповнені перерви між турнірами.
     Шкода, що поїздка до Польщі дісталася не нашій команді, але ми здобули чудовий досвід, а головне – бажання пробувати свої сили у чомусь новому, незвичному. Маленькі подарунки від польської сторони, обід у ресторані, екскурсія містом, хороша атмосфера і живе щире спілкування з однолітками  залишили лише приємні враження у наших дітей. Хочеться подякувати керівництву освіти, яке знайшло можливість забезпечити учасників змагань транспортом, що теж зіграло важливу роль у створенні комфорту та дітей та керівників групи.
     Я переконана, що варто давати можливість дітям проявляти себе  і тим самим стимулювати їх до самонавчання та самовдосконалення.

Спільна справа

     Народна мудрість каже, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Сьогодні десятикласники переконалися у цьому, відвідавши вихованців дитячого будинку у м.Полонне.
На виховних годинах, різноманітних заходах ми вчимо дітей доброти, але часто, на жаль, слова залишаються лише гарними словами. А, як виявилось сьогодні, робити добро - це приємно і потребує вже й не так багато зусиль. Завдяки голові сільської ради  Котик Т. М., яка надала транспорт, приватному підприємцю Фещину В. В., який виділив кошти на придбання канцтоварів та іграшок, та власним зусиллям десятикласників було зроблено свято для маленьких сиріт. Вони досхочу награлися у різноманітні ігри, разом намалювали "Дерево бажань", похвалилися своїми талантами.
     Плакали протягом свята, на диво, не малеча, а десятикласниці. Час, проведений у цьому закладі, на мою думку, був більш важливим саме для них. Я переконана, що вони на все життя запам'ятають очі двохрічної Вікусі та ще двадцяти вихованців. Пояснювати роль сім'ї, її важливість та значимість для дитини, у мене уже не буде потреби. По дорозі додому старшокласники з усією серйозністю  обговорювали причини, з яких дорослі могли залишити своїх дітей. Якщо ми зможемо заставити кожного задуматися над цим, то сиротинці зникнуть.
     Варто вчити наших дітей робити хороші справи, нехай маленькі, але такі важливі для них самих.

Книга для дитини

     Сьогодні мало хто може похвалитися, що його дитина читає художню літературу. Цьому є об'єктивні причини: масова екранізація творів, тотальне захоплення комп'ютерними іграми, коли на книжку уже банально не вистачає часу. Але найжахливішим, на мою думку, є відсутність потягу в молодих людей до книги вцілому та до художнього слова зокрема.

     Як це не прикро визнавати, одну з провідних ролей в цьому, на жаль, відіграє школа. Та категорія дітей, які цікавляться книгою, з часом втрачають до неї інтерес, бо змушені читати те, що передбачене програмою і потрібно для оцінки. А наші навчальні програми далеко не досконалі. Брати книгу до рук варто в залежності від настрою та душевного стану, для отримання емоційного задоволення. Можна заперечити, що смак та уподобання формуються з віком та життєвим досвідом, коли вже прочитано сотні різноманітних книг. Саме так, через це починаючи з перших днів у школі потрібно формувати читацький смак наших дітей. Ні в якому разі читання не повинно слугувати покаранням для дитини, а лише викликати позитивні емоції. 

    До сьогодні читання паперових творів в оригіналі англійською мовою було майже неможливе через відсутність таких. Завдяки волонтерам та громадським організаціям наші учні отримали гарну бібліотечку англійської літератури. Кожен можне знайти книгу для себе: казки для маленьких, фантастика, пригоди та детективи для старших. Звичайно, є електронний варіант будь-якої книги у вільному доступі, але, я думаю, що якщо дитина візьме до рук паперовий варіант книги, вдихне її аромат і почує приємний шурхіт її аркушів, то проблеми з читанням у неї не буде ніколи. Нам потрібно лише підгадати час та знайти відповідну книгу.

Ідеї В. О. Сухомлинського в основі реформування сучасної школи

Присвятити життя дітям і «віддати їм своє серце» чи до снаги це сучасному вчителю? Чи кожен хто набрав необхідну кількість балів може бути вчителем? Чому немає спеціального тесту про професійну відповідність?

Реформуючи освіту в цілому, варто розпочати з реформи свідомості кожного, хто причетний до виховання дитини. Наша школа, поки що, тримається на старих радянських кадрах, які мають ґрунтовну професійну підготовку і певні життєві моральні якості. Можна довго перераховувати їхні недоліки, звинувачувати у не сучасності, але варто задуматись, хто йде до педагогічних вишів зараз і хто через декілька років буде продовжувати цю справу. Допоки ми не піднімемо престижність викладацької роботи, постійно гостро стоятиме проблема якості кадрів.

Школа – це не місце, куди ходять на роботу і заробляють гроші, це власне спосіб життя і саме життя. Вчителем не стають, вчителем народжуються. Можна бути архірозумним, володіти надсучасними технологіями, але так і не стати справжнім вчителем, людиною, «яка веде».

У нашій роботі немає дрібниць. Лише «справжній вчитель» знає з яким настроєм його учень переступив сьогодні поріг школи, чи готовий він сприймати той потік інформації, що підготували йому ми. Чи це реально? Так. Але варто бути, як і В.Сухомлинський, фанатом своєї справи. Життя заради інших маленьких життів. У кого з сучасних вчителів окрім мультимедійних дощок, планшетів і т.д. є записник, як у Василя Олександровича? "...Три тисячі сімсот сторінок в записниках, які я веду все своє вчительське життя... Кожна сторінка присвячена одній людині - моєму учневі. Три тисячі сімсот навчальних доль. Тут майже все доросле населення нашого села. Нещодавно мені захотілося погортати ці сторінки... Кожна дитина була світом особливим, унікальним", - пише Сухомлинський.

Всім нам відомий вислів «освітянська нива». На цій ниві Василь Олександрович був дбайливим господарем. Він добре знав, що він буде «засівати», як «підготувати для цього поле» і як за ним «доглядати», щоб отримати «гарний врожай». Це дуже копіткий і довготривалий процес і варто набратися багато терпіння. А ще зовсім не зайвими будуть помічники – це батьки. А чи завжди батьки вміють правильно виховувати своїх дітей? Чомусь вважають, що батьками можна автоматично стати, народивши дитину. Я часто думала, чому для водіння автотранспортом вчаться, здають екзамени, а для керування чужим життям не потрібно ні яких знань?! Виховання – це складна наука і, щоб життя не ставило «незадовільно», варто багато вчитися. Геніальними і одночасно простими були курси для батьків, започатковані великим педагогом при Павлиській середній школі. Це був захід не для звітності і статистики, а для самого життя. Батьки відвідували цю школу задовго до того, як їхні діти підуть навчатися. Їх знайомили з основами психології дитини, основами педагогіки. Це те, чого не вистачає нашій сучасній школі – педагогічно грамотних батьків, не байдужих до виховання власної дитини.

Навчання без виховання – марна справа. Сьогоднішня школа своїм першочерговим завданням бачить виховання життєзарадної гармонійно розвиненої творчої особистості. Але ж це були аксіоми виховної методи В.О. Сухомлинського. Головна відмінність полягала у практичній спрямованості його роботи та всього колективу Павлиської школи. Саме родинне виховання, яке є сьогодні лише напрямком роботи, має стати наріжним каменем у всій виховній системі освіти. Але вартий уваги не формальний підхід, а залучення принципів і суті істинно українського родинного виховання. Педагог був переконаний, що лише залучивши багатовіковий досвід народної педагогіки, культурно-історичних традицій і звичаїв можна сформувати "корінь духовності", "серцевину людини - любов до Батьківщини".

Серед багатьох проблем школи варто зупинитись на проблемі оцінок. Перечитуючи твори Василя Олександровича я зустріла цікаву фразу: «Мене завжди дуже турбував психоз гонитви за відмінними оцінками,- цей психоз народжується в сім’ї і захоплює педагогів та лягає важким тягарем на юні душі вихованців…». Введення 12-ти бальної системи оцінювання аж ніяк не вирішило проблему в цілому. У батьків, дітей і навіть вчителів залишилась прив’язка до старої п’ятибальної системи, системи  «хороших» і «поганих» оцінок. Шкода, але немає розуміння власного прогресу від одного до 12 балів. А чи потрібні оцінки взагалі? Якщо ми зуміємо донести до кожного актуальність отримання знань і важливість самого процесу навчання, то проблема оцінок відпаде сама собою. В школу варто йти не за оцінками, а за знаннями!

Цю, як і багато інших проблем легко вирішити, якщо навчити дитину самостійно мислити. Вартість здобутих знань вимірюватиметься їх практичністю. «Мислення, - справедливо вказує В. О. Сухомлинський, - починається там, де у школярів з'являється потреба відповісти на питання, і треба спеціальними педагогічними засобами викликати цю потребу..»  Уже не має потреби у вчителеві, лише як носії інформації, адже існує досить багато інших джерел її отримання. І для цього зовсім не потрібен вчитель та школа, було б лише бажання вчитися. То що, школа віджила і втратила своє значення? Навпаки, її роль має стати надважливою. Дитина, яка виходить зі стін школи, повинна стати успішною та щасливою людиною. А цьому необхідно навчати! Вчені довели, що всі успішні люди мають спільні  риси характеру: цілеспрямованість, працелюбність, логічне та критичне мислення, допитливість, вміння ділитися. Ось над чим повинен працювати вчитель зокрема та школа в цілому! Ми повинні виховувати дитину, а навчальний матеріал - це лише засіб для досягнення мети. Варто докорінно змінити підхід у викладанні предметів, а саме – вчити дитину знаходити зв'язок між явищами, робити самостійні висновки, розвивати вміння досягати поставленої мети. І провідну роль у цьому відіграє саме вчитель як фахівець та психолог.

Існує цікаве порівняння досягнення цілей, які ми ставимо собі у житті, з перепливанням річки. Коли ти стоїш на березі і хочеш перепливти на інший берег, то потрібно пливти трішки вище наміченої цілі, адже тебе, хочеш ти цього чи ні, буде зносити течія. Так і в житті, ставлячи перед собою конкретну мету, завжди варто пам’ятати, що життя внесе свої корективи. Навчити і підготувати до цього дитину має школа. Надважливим є виховання віри у власні сили. Але не варто плутати поняття «віра у себе, у свої сили» з нахабством та самовпевненістю. Часто після перших спроб та невдач у дитини пропадає інтерес і з’являється розчарування у собі та розпочатій справі. Якщо тато чи уважний вчитель зможуть без зайвого тиску переконати дитину зробити ще одну спробу і тактовно допоможуть, то можна впевнено сказати, що перша сходинка до вершини, яка називається «віра в себе» подолана. Попереду важкий і тривалий шлях злетів і розчарувань, але дитина прямуватиме по ньому впевнено і комфортно, якщо поряд будуть йти люди, яким вона довіряє. Для цього потрібно небагато – не просто слухати дитину, а намагатися її почути. Зовсім не кожен може осилити складні навчальні предмети, але у кожному варто посіяти зерно людяності, доброти та справедливості.

Неможливо переоцінити роль вчителя початкових класів у вихованні дитини. «Правильний шлях виховання не в тому, щоб виправляти допущені помилки в ранньому дитинстві, а в тому,  щоб не допускати цих помилок…». Для маленької дитини вчитель початкових класів стає людиною, яка асоціюється з матір’ю і має її повністю замінити. Через це варто переглянути критерії підбору педкадрів для роботи у початковій ланці. Це має бути людина в першу чергу з високими моральними та професійними якостями. Без професійних кадрів будь яка реформа приречена. Вчитель не має морального права формально ставитися до своєї роботи. Кажуть, що помилки лікарів видно відразу, а вчительські – через певний час. Ми зобов’язані лікувати дитячі душі, щоб в майбутньому виросли здорові громадяни.

Хорошим помічником для вчителя повинна бути природа. «… Вивести дітей на галявину, зайти з ними до лісу, до парку – справа куди важча чим провести уроки», - писав Василь Олександрович. Вийшовши за межі тісних стін класної кімнати, ми покажемо дитині не лише кусочок живого реального світу, а навчимо спостерігати і виходити за межі шаблонів і стандартів, які ж ми самі їм і нав’язуємо. Будь яка крайність – це не нормально, потрібно розумно поєднувати сучасні технології та реальний світ і старатись робити його максимально комфортним для дитини  не лише в матеріальному, а і в психологічному плані.

Прийнявши новий Закон про освіту та розпочавши такі кардинальні реформи української школи нам всім варто ще раз перечитати праці великого педагога. Я переконана, що саме в них  ми знайдемо відповіді та рішення багатьох сучасних освітянських проблем. Варто бути лише хорошими читачами і мати бажання втілити дані нам поради в життя. І тоді  «школа радості» стане не гарно казкою, а реальністю.

Доповідь на Всеукраїнській науково-методичній інтернет-конференції 18-28.09.2017

Навчаємо і навчаємося

     Хто хоч раз спробував свої сили у вивченні іноземної мови добре знає, що це справа не така вже й проста. Зараз можна знайти десятки методик, які обіцяють за два-три місяці будь-кого зробити поліглотом. До того ж від вас вимагатиметься мінімум зусиль! Але коштує це "чудо-навчання" зовсім не дешево.

     На мою думку, отримати результат можна лише завдки наполегливій праці. Так, зараз можна набаго пришвидшити цей процес, використовуючи сучасні технології, але це справа не одного дня. Наші діти протягом одинадцяти років мають можливість вивчати іноземну, але досить часто результат бажає кращого. Чому? У них, на перший погляд, є все: хороші навчальні комплекси з відео та аудіо уроками, безкоштовні додаткові заняття з носієм мови, доступ до джерел інформації та ін., але немає найголовнішого - мотивації. Звичайні людські лінощі беруть гору при першій зустрічі з труднощами, коли потрібно, не дивлячись на всі вигоди, самому прикласти зусилля і банально вивчити лексику. Розуміння актуальності іноземної приходить, на жаль, уже трішки запізно, десь перед ЗНО або й пізніше.

     Звичайно, що вчитися ні коли не пізно, але коли мова іде про успішні ДПА та ЗНО, то варто розпоинати вже  з садочка. Хорошим засобом розвитку мовленння та пам'яті вцілому є вивчення римівок, пісень, віршів. Можна знайти відповідно до віку та уподобань.

Testament

Dig my grave and raise my barrow
By the Dnieper - side
In Ukraine, my old land,
A fair land and wide.

I will lie and watch the cornfields,
Listen through the years
To the river voices roaring
Roaring in my ears.

Bury me; be bone with me,
Rise and break your chain,
Water your new liberty
With blood for rain.

Then in the mighty family
Of all men that are free,
May be, sometimes, very softly
You will speak of me


Translated by E.L.Voinich

"Money spent on the brain is never spent in vain."

     Завершився останній день мовного табору 2017 року. Ще зовсім недавно робота лише планувалася, а зараз можна сісти і спокійно проаналізувати, що з запланованого вдалося реалізувати. Дуже добре видно наші досягнення та недоліки.
     Розпочну з приємного, дякуючи місцевій громаді наші діти харчувалися протягом трьох тижнів безкоштовно. Це досить суттєво, адже не завжди у батьків є реальна можливість оплатити харчування протягом певного періоду. Організаторам майбутніх таборів обов'язково потрібно заздалегідь подбати про таку фінансову підтримку.
     Особлива подяка всім вчителям англійської мови, які погодились допомогти у проведенні заходів. Велика кількість вихователів та волонтерів є також позитивним моментом для дитини, адже кожен з них привносить в роботу свої уподобання, темперамент, стиль і свою англійську. Самим великим досягненням у роботі вважаю подяки від дітей на закритті табору.
     Одним із основних недоліків є те, що ми не змогли забезпечити проведення мовного табору поза межами школи. Звичайно, у нас були заходи на свіжому повітрі, але проведення таких таборів, на мою думку, десь серед мальовничої природи, або на базі стаціонарних оздоровчих закладів дало б ще кращий ефект. Це, звичайно, потребує суттєвих коштів, яких у нас не має. Будемо сподіватися, що на наступний літній період ситуація у освіті та в країні вцілому кардинально зміниться у кращу сторону.

"You can't make an omelet without breaking a few eggs."

    Кожен новий день в таборі  приносить нові враження та емоції. Ранкова руханка під енергійну музику допомогла сьогодні швидко прокинутися та включитися в роботу. Розумовою розминкою стали загадки і римівки, які діти вибирали собі із чарівної скриньки. Гра, запропонована містером Мареком, не залишила нікого байдужим. Потрібно було проявити уважність та обережність, щоб вибрати потрібну літеру та не зруйнувати дерев'яну вежу. Потім показати швидкість реакції і випередити суперника, називаючи потрібні слова.
    Під час таких занять ніхто не нудьгує і не дивиться на годинник, чекаючи закінчення. Відведений час пролітає дуже швидко. Наступний вид роботи був прекрасним мотиватором для вивчення англійської. Волонтер розповів про національні свята та традиції своєї країни, а діти познайомили з власними.
    Ще одним дуже вагомим аргументом на користь таких занять для дітей є подолання психологічного дискомфорту, страху за свою англійську перед носієм мови. Сподіваюсь, що учасники нашого табору вже відчули це на собі.

"Good things come to those who wait."

     Одна із людських чеснот - це терпіння. Як часто нам бракує саме витримки та терпіння! Одні скажуть, що в усьому винен шалений темп життя. І вони будуть праві. Інші скажуть, що то запальний характер в усьому винен. І це правда. Але варто завжди пам'ятати про те, хто ми є, звідки і куди йдемо. Інколи варто перечитувати вірш "Чи знаєш, що ти Людина..." Вивчення англійської потребує також чимало терпіння від дитини і це варто виховувати з самого дитинства.
     Сьогоднішнє заняття в таборі носило велике виховне навантаження. Діти пригадали, які народні українські звичаї та традиції їм відомі. Ми систематизували їх і доповнили інформацією, отриманою з додаткових джерел. І навіть отримали домашнє завдання, розпитати прабабусь про обереги та побутові українські  обряди. Завітали ми до кінозалу, адже фільми, пісні, розважальні шоу - один з хороших способів вивчення та вдосконалення мови. Командний дух та смак змагання діти змогли відчути, виконуючи різноманітні завдання.

“Every artist was first an amateur.”

     Кожен великий актор колись був початківцем. Можливо і серед наших  вихованців є майбутні зірки театру. Сьогодні вони зробили свої перші кроки на "великій" сцені. Волонтер Солов'янова Н.О. була режисером сучасної інтерпритації казок "Червона шапочка" та "Вовк і семеро козенят". Діти були в захваті від гри та емоцій. Дарма, що слова довелось читати з листочка (суфлера  у нас ще немає). Головне, вони отримали масу позитивних емоцій від репетицій, гри та живого спілкування.
     Після бурхливих овацій глядачів діти змогли трішки відпочити, переглянувши мультфільми. Яке ж було їхне здивування, коли після завершення сеансу вони повинні були озвучити ці мультфільми. Цікаво, корисно та повчально! Під час роботи табору я помітила, що діти перестали "зациклюватися" на власних телефонах і набагато більше спілкуються між собою. Якщо у дитини є цікава справа, вона не марнує даремно свій час.

"It is never late to learn."

     Чому в сонячний літній день дитина прокидається рано і йде до школи? Мабуть, їй там цікаво! Якщо після закінчення навчального року і двох тижнів мовного табору учні все ще поспішають до школи - це заслуга волонтерів, які з ними працюють.
     Сьогодні наші вихованці перевіряли свої знання англійської спілкуючись з волонтером зі США Мареком Томашевським. Вони не лише познайомилися, а і відправилися у віртуальну подорож англомовними країнами.  Самі прості дитячі ігри "Камінь, ножиці, папір", або "Орел та решка" зовсім по іншому сприймаються, якщо запропонувати їх англійський варіант. Ми досить часто розгадуємо сканворди та ребуси, але не так часто самі їх створюємо. Наші діти справжні молодці, адже за декілька хвилин спромоглися намалювати та зашифрувати досить складні сканворди. Ще більший інтерес викликало розв'язування завдання команди-суперника.
     Вчителі початкових класів часто знайомлять дітей з різноманітними загадками, через це такий вид роботи знайомий нам всім. А сьогодні діти не лише відгадували англійські нестандартні загадки, а і мали прекрасну нагоду познайомити іноземця з традиціними українськими. Завдяки народним прислів'ям та приказкам можна набагато краще вивчити не лише мову, а і культуру та традиції народу.

“Creativity takes courage.”

     Креативність вимагає відваги. Це важливо і важко! Спочатку дуже важко дати перший поштовх для дитини, навчити бачити, розуміти та творити. Потім дуже важко для самої дитини зуміти відстояти свою креативність. Адже це щось нестандартне, те, що не вписується в загальноприняті норми. Сьогоднішній волонтер Дацюк Г. А. вчила дітей думати, аналізувати і приймати самостійні рішення. Наприклад, графіті - це кримінал чи мистецтво? На це запитання діти шукали відповідь переглянувши цікаві відео, виконавши не менш захоплюючі завдання.
     Нестандартний підхід до зображення звірів та українського орнаменту Марії Примаченко надихнув наших вихованців до створення власних казкових героїв. Потрібно було їх оживити, розповівши про їх звички та уподобання .А хто хоч раз не мріяв розмалювати стіни  школи? Ми мали змогу втілити наші мрії у реальність. Школа стала з  веселкою на стінах, а на спортивному залі з'явилося ціле  підводне царство, однак, лише на папері.
     Доброзичлива атмосфера, власний вибір та цікаві і нестандартні рішення -  складові успіху сьогоднішнього дня у таборі.