Шукай себе

     

     Мабуть не всім вам випадала така чудова нагода – подивитися на себе збоку. А я мала таку можливість!
     У нас пройшов конкурс «Вчитель року». Сидячі в журі і спостерігаючи за конкурсантами я раділа, що вони з таким натхненням та бажанням хочуть перемогти. У фіналі змагались два зовсім протилежні за темпераментом, характером та стилем викладання вчителя. Це додало ще більшої інтриги. У кожному змаганні є переможець і переможений, але у нас, я переконана, виграли обидві сторони і, навіть, журі. Досить цікаво та повчально подивитись, послухати, співставити та зробити для себе певні висновки.
     Життя – дивна річ. Одні - все життя шукають його сенс, інші - ні на мить про це і не замислюються. Одні – не задумуючись ідуть до своєї примарної мети, інші – задовольняються малим. У мене своя філософія – у всьому має бути «золота серединка». Цінуй себе, людей, що тебе оточують та, власне, саме життя!

Сім раз відміряй - один раз відріж

   

     Може це виглядає з боку трохи і дивно, але я обурена через ЗНО з англійської уже вдруге.
Спочатку я разом з багатьма, обурювалась через те, що його ввели не подумавши про базу. Зараз, мене обурило те, що його відмінили так само дивно, як і ввели.
Чому? Поясню.
     По перше, перед тим, як про щось дуже голосно заявляти, або, тим паче, приймати рішення в масштабах країни, мабуть, варто спочатку проаналізувати та спрогнозувати наслідки.
Мене завжди цікавило питання, хто працює там «високо» і за що їм платять зарплату?
     Я, як вчитель, маю зважувати кожне своє слово, кожен вчинок. Я не маю морального права помилятися, адже працюю з дітьми. Наші необережні слова можуть не просто образити дитину, а, навіть, зламати їй психіку. Тобто. я відповідаю за свої слова і вчинки. А чому не відповідають за свої рішення ті, хто набагато «вище» нас.
    По друге, вся ця історія з відміною ЗНО нагадує мені сімейну сцену. Варто було дитині «розкрити рота» і голосно «заверещати», як наші «батьки» відразу відмовились від усіх своїх заборон та покарань.
     Слухайте, але варто щось робити і з чогось починати.
     Я дуже сумніваюсь, що на наступний рік, щось кардинально зміниться у викладанні англійської і діти та батьки з великим задоволенням зустрінуть новину про введення ЗНО.
     Мені дуже подобається «небагатослівний» тип людей. У них завжди виходить щось зробити без зайвих слів та галасу. А коли це корисна справа, то люди обов’язково її помітять та оцінять. От якби так і нашим «батькам»!

Куди піти вчитися

   

      Сьогодні зустріла вислів: «Ідеальний вчитель, це той, що любить свою роботу і дітей». Хіба це багато? Тоді у школах мають бути всі ідеальні вчителі. У чому ж проблема? Мабуть, однозначної відповіді не існує. На жаль, це цілий комплекс проблем не лише в освіті, а в цілому суспільстві.
      Цю замітку хочу присвятити випускнику школи. Перед тим, як обрати педагогічний вуз запам’ятай:

1.  Не буває багатих вчителів (ані крутих машин, ані будинків, ані відпочинків на Мальдівах);
2. Не буває здорових вчителів (стреси та нервове напруження рано чи пізно дають про себе знати);
3.  «Світова слава» тебе чекає лише на День Вчителя (раз в рік);
4.  Кожну хвилину, проведену у громадських місцях, ти повинен пам’ятати, що ти вчитель (поряд твої учні);
5. На тебе чекають конспекти, конкурси, доручення в позаурочний час.

      Я могла б ще перераховувати «переваги» цієї професії, але на перший раз, думаю, достатньо. Лише тоді, коли ти приймаєш все вище перераховане, ти повинен подавати документи до педвузу. Повір, це не те місце, куди варто іди навчатися лише через те, що у тебе низький прохідний бал, або хтось порадив. Щоб присвятити себе цій професії мають бути більш вагомі аргументи. Це не просто гарні слова – це моє переконання після багатьох років роботи в школі.

Віддай людині крихітку себе.
За це душа поповнюється світлом…

Л.Костенко

       Прислухайся до слів поетеси і тоді ідеальних вчителів у наших школах стане набагато більше.

«Чужому навчайтесь, але й свого не цурайтесь!»

   

     Скажіть, будь ласка, невже наскільки бідна наша українська мова, що потрібно масово підшуковувати іноземні слова та вводити їх у активний словник? Я не заперечую, що з появою нової техніки у нашій мові з’явились «смартфони» та «ноутбуки», але категорично проти необгрунnованого забруднення милозвучної української мови словами іншомовного походження.
     Це не нова проблема і про неї багато говорять, але сьогодні нам варто звернути особливу увагу на неї, щоб зберегти мову, культуру, державу.
Зараз я готуюсь до чергового освітянського конкурсу і вирішила поділитись наболілим. Сьогодні я детально вивчала філософськи праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Для чого? Змушена була розбиратися з трактуваннями та змістом «гносеологічно-аксіологічного» компоненту. Я розумію, що будь яка людина з вищою освітою може, при бажанні, оволодіти певною термінологією, але чи варто? Є рідна українська мова і будь яку думку можна виразити нашими рідними словами.
      А чи чули ви про новітню теорію інтегрованого морального виховання Реста ? Не поспішайте шукати і копіювати. Наші прабабусі виховували наших бабусь саме по цій методиці – виховання порядної дитини на принципах християнської моралі. Чим більше я знайомлюсь з чужим, тим більше розумію, що все це «нове» - добре забуте «старе». Я не заперечую. що є багато цікавих речей, які варто переймати, але спочатку згадаймо те цінне, що є в нас самих, наше, українське! Чомусь в усьому світі полотняна сорочка дорого цінується, чомусь переплачують за натуральні сільські харчі, цінують чисте повітря та воду та ін..
Згадаймо «Чужому навчайтесь, але й свого не цурайтесь!»

Чи варто вибирати?

   

     Якби у вас запитали:«Ви хочете мати здорову, чи дуже грамотну дитину?». Я переконана, що кожен батько вибрав би здоров’я. А що дає наша школа?
     За статистикою 90% випускників мають проблеми зі здоров’ям, і, мабуть, ці цифри занижені. Результати ЗНО показують, що особливими досягнення у навчанні наші діти теж не можуть похвалитися. Тож, не варто бути великим аналітиком, щоб зробити логічний висновок – перевантаженість навчальними предметами, фактичним матеріалом нічого доброго не дає, окрім шкоди.
     Останнім часом уряд робить чергову спробу реформ у багатьох галузях. Хочеться вірити, що реформи в освіті будуть не косметичними, а докорінними. На мою думку, 11 років «наповнювати» дитину знаннями, посадивши її у не завжди комфортному класі, принаймі, не розумно. В наш час існує безліч засобів для отримання найновітнішої та достовірної інформації. І для цього зовсім не потрібен вчитель та школа, було б лише бажання вчитися.
     То що, школа віджила і втратила своє значення? Навпаки, її роль має бути надважливою. Дитина, яка виходить зі стін школи, повинна стати успішною та щасливою людиною. А цьому необхідно навчати!. Вчені довели, що всі успішні люди мають спільні  риси характеру: цілеспрямованість, працелюбність, логічне та критичне мислення, допитливість, вміння ділитися. Ось над чим повинен працювати вчитель зокрема та школа в цілому! Ми повинні виховувати дитину, а навчальний матеріал - це лише засіб для досягнення мети. Варто докорінно змінити підхід у викладанні предметів, а саме – вчити дитину знаходити зв'язок між явищами, робити самостійні висновки, розвивати вміння досягати поставленої мети.
     Важливим аспектом у вихованні успішної дитини повинна бути сім’я. А чи завжди батьки вміють правильно виховувати своїх дітей? Чомусь вважають, що батьками можна автоматично стати, народивши дитину. Я часто думала, чому для водіння автотранспортом вчаться, здають екзамени, а для керування чужим життям не потрібно ні яких знань?! Виховання – це складна наука і, щоб життя не ставило «незадовільно», варто багато вчитися.

Дозволяти, чи ні?

      Як виховати порядну, чесну, працелюбну, а головне - самостійну дитину? Хто не задавався цим запитання? Кожен з батьків мріє, щоб його дитина була втіленням найкращих людських якостей. А от наявність таких рис, як агресивність, грубість, хамство пояснюємо необхідністю вміти себе захистити в цьому жорстокому світі, постояти за себе. Але хіба це так необхідно?
      Ми, дорослі, самі того не усвідомлюючи, досить часто самі шкодимо своїм дітям. Ми переконані, що краще за них знаємо, що краще їм одягати, що корисніше їсти, з ким товаришувати і т.д. Беззаперечно, у нас більше досвіду, знань, але варто з самого дитинства малечу привчати думати та приймати самостійні рішення. Не повинна дитина бути точною копією батьківських думок та бажань, адже світ зупиниться в своєму розвитку. Розумні батьки створять умови для правильного вибору, але право самого вибору завжди будуть залишати за дитиною.
      Якщо в садочку, в початковій школі педагог вчитиме дитину висловлювати свою думку і толерантно ставитися до думки іншого, аргументувати її та відповідати за наслідки від власних рішень та вчинків, я переконана, що батьківська мрія про дитину, яка зможе знайти своє місце в цьому світі, здійсниться.

Реформи без реформ

     

     Почався новий навчальний рік і уже нові розчарування. Особисто у мене було дуже багато сподівань та планів, коли я почула заяву про збільшення годин англійської у цьому році. У вчителя з’являвся шанс приділити більше уваги вивченню граматики, підготовці дитини до ЗНО. Але так цікаво – заява про збільшення кількості годин була, а самих годин нема. У мене таке враження, що ліва рука не знає, що робить права.
     Так хотілося б, щоб хтось пояснив, чому, коли вчитель неправильно поставить «Н», або зробить виправлення в журналі, він несе покарання, адже це неприпустимо. Тож чому ніхто не  несе покарання за безлад, що твориться навколо? З року в рік ми стикаємося з проблемою підручників і ось знову, 4 та 7 класи не мають англійських. Був цілий рік!?
     Я не хочу просто «скиглити» про негаразди в освіті, я дуже хочу позитивних змін. Я прекрасно розумію, яка зараз ситуація в країні. Я знаю, що потрібен час для проведення серйозних реформ та отримання перших результатів. Але чомусь складається враження, що  справді серйозні зміни та кроки ніхто не хоче робити. Так хочеться вірити, що я помиляюся!

Підготовка до ЗНО

   

     Ми можемо багато говорити, радити та співчувати собі і дітям, але, мабуть, варто почати серйозно готуватися до ЗНО. З чого розпочати? Настільною книгою вчителя та учнів має стати Програма зовнішнього незалежного оцінювання з англійської мови.
     Варто детально вивчити особливості власне самого тесту. У 2015 році максимум, що міг набрати учень становив 56 балів: 42 за тести та 14 за твір. На перший погляд зовсім неважко впоратися з 43 завданнями аж за 120 хвилин. Дітям пропонували 11 завдань на встановлення відповідності між назвою та текстом, 5 завдань на вибір правильного варіанту із чотирьох запропонованих та 26 завдань на заповнення пропусків у тексті чи реченнях. І останнім випробовуванням було написання розгорнутої відповіді у формі листа, оголошення чи повідомлення. Враховувалось: відповідність темі, зміст, зв’язність, лексичне та граматичне наповнення.
     Зараз є дуже багато різноманітних тестових завдань з іноземних мов, які варто використовувати при підготовці до ЗНО. Я б рекомендувала скористатися завданнями з ключами, щоб убезпечити дитину від помилок при перевірці. Дуже доречним було б використання учнем щодня онлайн тестування. По-перше, вона має можливість кожен день тренуватися з різними видами завдань. По-друге, вчиться контролювати та розумно використовувати відведений час, а по-третє, відразу бачить свій результат.
     Для учнів з дуже низьким рівнем знань, варто запровадити індивідуальну підготовку. Робота має бути у двох напрямках: систематизація граматичного матеріалу у вигляді таблиць та опорних схем та робота власне з різними типами тестів.

Сподівання та реальність

   

     2016 рік оголошено роком вивчення іноземних мов. Чудово! Ми хоч і повільно, але йдемо в Європу і нас мають розуміти. Ще одна новина – ЗНО з іноземної стане обов’язковим для всіх випускників. А оце вже зовсім не чудово.
     Чому? Поставивши високо планку і примусивши «стрибати» ми не зробимо всіх великими спортсменами. На мою думку, стимулом для вивчення іноземної має бути не страх завалити ЗНО, а свідома мотивація кожного учасника навчального процесу (вчителя та учня).
     Дуже легко спрогнозувати результати майбутнього ЗНО. Мені дуже шкода випускників 2016, більшість з яких отримає шок на ЗНО з англійської чи німецької. Я повністю згодна, що рівень володіння мовами бажає кращого, але розпочинати підготовку варто не з випускного екзамену, а з дитячого садочка та початкових класів. Міністерство виділяє 1 годину у першому класі та 2 години у наступних, сподіваючись на чудо? Ми прекрасно знаємо, що знання з іноземних зараз мають діти, які додатково займаються з репетиторами. Наявна кількість уроків не може забезпечити якісної підготовки учня до ЗНО, а дозволити собі додаткові заняття можуть одиниці.
     Отримати бажаний результат ми зможемо не раніше чим через 10-11 років, якщо збільшимо кількість годин іноземних мов у 1 класі. Звичайно, що кількість не переросте в якість, якщо не буде вчителя, який здатний навчити.
     Всі знаємо, що хороший добротний будинок, який зможе простояти роки, можна побудувати лише на якісному фундаменті.

Робота та задоволення

     На днях відбулася зустріч випускників 2005 року. Наведу довідку, щоб ви мали уявлення про цей випуск. В класі було 27 учнів (6 дівчат, решта хлопці). Я була класним керівником у них лише у 10 -11 класах. Діти мали середній рівень знань і масу «енергії та задумів». Вчителі було не в захваті від цих учнів, але знаєте, що відрізняло їх від теперішніх випускників? Вони були не байдужі до чужого горя, вміли співчувати та підтримати, у них не було агресивності. Мені, як класному керівнику, було досить легко працювати з ними. І, як не дивно, опорою завжди були оті «важкі» підлітки. Я була дуже здивована, коли дізналася, що більшість з них здобула, або ще здобуває вищу освіту. Всі  працюють, щоб забезпечити родину, будують кар’єру та плани на майбутнє.
     Я часто замислююсь, чому з кожним роком все важче і важче працювати у школі? Держава не дбає  про престижність професії вчителя, батьки байдуже відносяться і до школи і до виконання своїх обов’язків, наші діти міняються і то не в кращий бік – все це існує попри наше бажання, але має бути вихід. Робота, яка не приносить а ні матеріального, а ні морального задоволення не має сенсу!
     По-моєму, причина багатьох негараздів в нас самих. Не варто намагатися змінити систему в цілому, потрібно змінитися кожному з нас окремо. Вчитель не має морального права формально ставитися до своєї роботи. Кажуть, що помилки лікарів видно відразу, а вчительські – через певний час. Ми зобов’язані лікувати дитячі душі, щоб в майбутньому виросли здорові громадяни.
     Потрібно небагато – не просто слухати дитину, а намагатися її почути. Зовсім не кожен може осилити складні навчальні предмети, але у  кожному варто посіяти зерно людяності, доброти та справедливості.

Закриття мовного табору

    Сьогодні відбулося свято закриття мовного табору. Діти висловили свої думки про заходи, які були їм запропоновані. Відзначили волонтерів, чия праця їм найбільше сподобалася.
     На святковому дитячому концерті лунали пісні, вірші, гуморески. Дівчатка реалізували свою мрію і створили власний танець, який дуже сподобався глядачам.
     Аналізуючи проведену трьохтижневу роботу можна стверджувати, що проведення таких таборів є доцільним. Хоча варто додати, що оптимальна тривалість, на мою думку, має бути два тижні. В роботі нашого табору ми залучили 12 волонтерів і кожен затратив досить багато часу на підготовку заходів. Перефразую класиків «краще менше та краще».
     Плануючи проведення в майбутньому такого табору варто зважити на місце його розташування. Оптимальним варіантом було б використання базових оздоровчих таборів з необхідними приміщеннями та базою, адже школа у дітей асоціюється з уроками, а не з оздоровленням та розвагами.
     Ще одною важливою складовою у роботі такого табору має стати волонтер та вихователь. Не всі, хто володіє іноземною , мовою може працювати з дітьми. Протягом навчального року варто подумати над підбором волонтерів та їх навчанням. Матеріали для занять можна елементарно знайти в Інтернеті, але у людини мають бути основи знань з педагогіки, психології, а основне, бажання працювати з дітьми.

Мовний табір. Пісенна країна

     Наша країна славиться чудовими співочими голосами. Ми вміємо та любимо співати. Ще зовсім недавно, декілька десятків років назад стомлені важкою фізичною працею люди поверталися додому з піснею. Вечір на селі розпочинався і закінчувався  імпровізованими «співочими змаганнями» між гуртами. Так молодь проводила своє дозвілля. Скажете, це вже не актуально. А шкода! Якщо нам вдасться відродити забуті народні традиції, звичайно у новому форматі, то ми зможемо відродити і духовність.
     Тема нашого дня «Я – пісняр». Волонтери (Солов'янова Н.О., Остахова Т.М.) створили маленьку співочу республіку. З самого ранку лунали чарівні голоси Квітки Цисик та Марії Матвієнко, Ярослава Яремчука та Піккардійської Терції.
     Діти мали можливість спробувати свої сили у хоровому співі, розучуючи народні пісні. В перервах між співочими баталіями дуже доречними були конкурси та кросворди на пісенну тематику.
     Порівнюючи народні українські та шотландські пісні, хоровий спів, діти дійшли висновку, що у кожного народу є щось своє особливе, але прагнення до свободи та незалежності – це те, що об’єднує нас.
     Якщо після сьогоднішнього дня хоча б у одної дитини з’явиться бажання послухати українську пісню замість «попси», значить наш захід пройшов недаремно.

Мовний табір. Символи та символіка

     Кожен з нас знає, що державними символами України є синьо-жовтий прапор та герб. Серед народних символів назвемо: калина, верба. Хтось додасть, що сало та вареники теж є символами нашої держави.  Коли з останніми все зрозуміло  (це те, що росте, або їдять люди), то пояснити походження кольорів прапора або знаки на малому гербі зможуть одиниці. Тема дня вибрана невипадково «Я -геральдист», адже ми повинні познайомитися хоча б з основними принципами науки про герби.
     Волонтери (Дерещук Н.М., Шевчук Л.М.) в ігровій формі здійснили екскурс в минуле, розкриваючи основні теорії виникнення гербів та прапорів. Діти самостійно вибрали найбільш поширені зображення тварин, рослин, предметів, що зустрічаються на сучасних державних символах. Дуже цікавим був процес створення спільної презентації «Історія Англії та квіти». Повністю реалізувати свою фантазію діти змогли під час роботи над створенням та захистом власних проектів «Мій родинний герб».
     Навчання, як і виховання, безперервний та безкінечний процес. Варто показати дитині, що існує безліч цікавої інформації і бажання постійно дізнаватись щось нове має стати звичайною потребою будь-якої цивілізованої людини.
 

Мовний табір. Картинна галерея

     Найголовніша новина – повернення до цивілізації. Нам увімкнули електроенергію!
     Сьогодні діти мали можливість не тільки смакувати гарячі страви у шкільній їдальні, а і вибрати справу за своїми уподобаннями. Один з волонтерів (Морозов Б.С.) організував майстер – клас з рукоділля: вишивка бісером, в’язання, ліплення, малювання. Вибирай, що тобі до душі. Інший волонтер (Солов’янова Н.О.) повела дітей залами національної галереї у Лондоні, «умовно», звичайно, адже тема дня була «Я – мистецтвознавець».
     Презентація, яку підготувала наш волонтер, ознайомила дітей з творчістю відомих британських митців. Цікавим продовженням мистецького екскурсу була фотовиставка репродукцій творів Т.Г.Шевченка Національного музею у Києві.
     Завдяки роботі наших волонтерів, діти змогли відчути атмосферу, що зазвичай панує у картинних галереях та музеях.

Мовний табір. Фотоподорож по Європі

     Стихія, яка пройшлася нашою територією, внесла корективи і в роботу мовного табору. Ми залишилися без світла, а, отже, і без обіду. Шкода, бо ми також не змогли подивитися відео, яке підготували нам волонтери.
     Це ще раз підтверджує теорію, що не завжди буде так, як ти плануєш. Досить часто потрібно вміти пристосовуватися до обставин, які склалися, незалежно від наших бажань та сподівань.
     Тема дня була «Я – мандрівник». Волонтери підготували матеріали, які ближче познайомили дітей з архітектурними пам’ятками європейських країн. Фотоколаж, який включав в себе найвищі та найкумедніші споруди, по-справжньому зацікавив дітей. Вони також взяли участь у грі «Чи знаєш ти, що?». За певний час кожен з учасників міг більш детально ознайомитися з теоретичним матеріалом про одне з цікавих туристичних місць Європи і презентувати його іншим, уже у якості гіда. Такий захист презентацій був дуже цікавий та повчальний.
     Вчитися тримати увагу аудиторії та лаконічно викладати свої думки корисно не лише дітям, а навіть дорослим.

Мовний табір. Стильний день.

     Підбіг до завершення другий тиждень мовного тобору. Після проведеного опитування серед дітей ми вже зробили певні висновки. Якийсь день був більш вдалим, якийсь  менш, але, вцілому,  діти задоволені.
     Сьогодні у нас був "Я - стиліст". Тема, яка давала можливість волонтерам розгулятися з фантазією і вони цим шансом скористалися. Це була не просто розмова про одяг, а організувалася ціла студія дизайнерів, які прагнули створити власний стиль у одязі. Щоб щось створити, потрібно познайомитися зі світовими модними тенденціями. Діти серйозно підійшли до цього питання. Вони переглянули відео про історію українського національного костюму, його особливості у різних регіонах. Взяли участь у вікторині, пригадуючи щойно почуті автентичні українські назви елементів жіночого та чоловічого одягу. Не кожен дорослий впорався б з таким завданням. Вони також проявили художні здібності, адже повинні були проктично попрацювати з напівготовими ескізами одягу. Для мене особисто була цікавою інформація про значення кольорів та коли і з якої нагоди варто одягати той чи інший колір.
     Команди створили модний журнал та колекцію власного одягу. І все це лише за один день. Хіба це не варте похвали? Молодці! Діти навчалися розважаючись. Дорослі підготували багато роздаткового та ілюстративного матеріалу. Проведення кожного такого дня - це досить тривала і серйозна підготовка, що потребує певних матеріальних затрат. Компенсуються вони дитячою вдячністю та щирістю.

Мовний табір. Йдемо до театру.

     Дітям, як і нам, дорослим, необхідно вчитися контролювати свої емоції. А чи вміємо ми їх виражати?  «Життя - це гра, а ми в ній актори». Вислів, який відомий нам всім, і заперечити його неможливо. Ролі у кожного різні, але водночас схожі: «учня», «мами». «керівника», «доньки» та ін. На мою думку, якби ми навчилися «правильно» грати свою роль, коректно виражати свої емоції, то не було ані образ, ані суперечок.
     Сьогодні ми спробували навчити наших дітей таким простим речам, як вираження людських почуттів у різних життєвих ситуаціях. Думаєте це просто? Звичайно, ми не претендуємо на роль Станіславського, але так як відвідувати театр ми не можемо, тому виходимо із власних можливостей.
     Тема нашого дня «Я – актор». Волонтери (Мороз Б.С. та Поплавська Т.А. ) намагалися перенести наших вихованців до театру, відчути себе на сцені. Створити атмосферу театральних підмостків їм допомагали  музика,  грим та імпровізовані костюми.  Звична Червона Шапочка та Вовк, Троє поросят і Дюймовочка, але зовсім незвична гра. Діти говорили іноземною мовою при цьому виражаючи свої емоції і своє бачення казки. Наш Вовк подарував квіти Червоній шапочці. Це краще ніж її з'їсти!
     Сьогодні діти мали ще одну хорошу нагоду проявити себе, бути розкутими, але пам’ятати про вихованість , добро та зло.

Мовний табір.У світі книг.

     Ми часто нарікаємо на те, що сучасні діти мало читають, або і взагалі не товаришують з художньою книгою. Хто винен? Так ми ж самі. Батьки не читають маленьким діткам казки, а вчителі не вміють заінтригувати, зацікавити.
     Я впевнена, що після сьогоднішн

ього заняття з волонтерами (Артерчук Т.М. та Хоманець  Н. В.) нашим дітям захочеться перечитати А. Конан Дойля. Кожен з наших вихованців спробував себе у ролі знаменитого Шерлока Холмса. Тема дня була "Я - інтелектуал". Зовсім нелегко було розпізнати вміст 20 склянок, на перший погляд з майже однаковим вмістом, віднайти господаря речей у чорній скринці, прочитати закодоване повідомлення, показати жестами літературного героя, затанцювати та намалювати, а все заради того, щоб стати кращим детективом.
     Нам варто знайомити з цікавими героями книг цікавим способом, тому що просто процитувати чи подивитись фільм сучасним дітям вже не актуально.Вмикайте фантазію і ведіть дітей у чарівний світ книг.